Главная Блоги Блог Юлианны "Блискавка"

Поиск

Авторизация



Последние комментарии

Многоразовые подгузники



Saturday, 14 September 2013 13:54

грозаІрина любила спостерігати за блискавкою, яка рухалася хаотично. Дівчина немов отримувала заряд енергії від споглядання на таке явище природи.

Наступного дня їй вдавалося переробити багато справ, які б вона робила тижнями. Тому блискавку Ірина любила і чекала з нетерпінням.


Сьогодні відповідальний день в її житті. Вона поступає до Медичного інституту, в якому хоче вивчитися на дитячого педіатра. Вступні іспити.
«На парті має бути чистий аркуш паперу, паспорт і ручка. Все. Якщо знайду щось зайве, автоматично позбавляєтеся права здавати вступні іспити. Зрозуміло? У вас є 45 хвилин, щоб написати тести», - нагадала сувора викладачка.

Хвилини сплинули дуже швидко. Ірина відповіла на всі запропоновані питання. Перша здала свою роботу, і побігла до мами в магазин. Дівчина допомагала їй продавати різну сувенірну продукцію і ароматичні масла.

«О, мамо, сьогодні магазин пахне лавандою. Такий чудовий запах. Сьогодні багато покупців буде у нас. І ми заробимо кругленьку суму» - промовила донька, прийшовши до мами.

«Було б добре. А як  твій іспит? Все написала?» - поцікавилася мама.
«Так, звичайно. Запитання були легкими. Тому я швиденько впоралася, і прибігла до тебе» - відповіла Ірина.

Доки дівчина була в магазині, покупців було багато. Магазинчик був схожий на вулик, де люди, немов бджоли, метушилися то в одну, то в другу сторону. І саме головне, що всі, хто заходив до них у магазин, йшли з нього з якимось сувеніром.

«Дайте мені, будь ласка, того рожевого слоника», «А мені - картину з намальованим тигром», «А мені - вазу з квітами», «А мені - ароматичне масло лаванди»…

Ірина з радістю допомагала мамі. Дівчина знала місце розташування усієї сувенірної продукції, тому швидко реагувала на запити покупців. Сьогодні виручка була в чотири рази більше, ніж кожного дня. І це всього за три години, доки донька перебувала в магазині.

Ірина поспішила на день народження до подруги. В подарунок вона купила їй амулет Кохання.

«Ну чого, хлопці однакові? Чому на третьому побаченні я розчаровуюся в них? Я хочу Кохання – Справжнього!» - жалілася Зіна своїй подрузі дитинства.
«Дорогенька, Зіно, я тобі дарую амулет Кохання. Він допоможе притягнути до тебе того єдиного і неповторного. Ось тільки треба чітко уявити образ нареченого, і надіти амулет на руку і носити його кожен день. Треба щодня зранку і вечері думати про коханого. І повір мені, що скоро ти зустрінеш  Його!» - запевняла Ірина свою подругу.

На цей раз Зіна повірила в її слова.

А через декілька тижнів з нею познайомився чорнявий середнього зросту юнак, який захоплювався туризмом, як і вона.

Це сталося в магазині спортивного взуття. Зіна вибирала собі кросівки для походу в гори. А Єгор, так звали продавця, порадив їй хороше взуття.
«Раджу Вам взяти кросівки цієї фірми. Вони хороші по якості і не парять ноги. І ще добрих два сезони Вам послугує. Сам перевіряв, коли ходив у гори…» - порадив юнак.

«А де саме Ви були?» - почув він запитання від дівчини.

«На Айпетрі, на Говерлі - в Карпатах. Пам’ятаю, коли був на Говерлі така блискавка була, що ледь не попала в мене. Я чудом врятувався... - послідкувала відповідь. -  А Ви мабуть теж любите подорожувати?» – продовжив він.

«Так, туризм, це моє захоплення з дитинства. Збираюся на Ведмежу гору…»
… Зіна та Єгор поїхали разом на Ведмежу гору і чудово провели час. Нарешті вона зустріла своє Справжнє кохання.

Наступного дня Ірина дізналася результати вступних іспитів. Її прийняли до інституту. «Ура! Я це зробила! Дякую, блискавко!» - подумала Ірина.
Через декілька днів вона сиділа на лавочці під величезним дубом. Ірина полюбляла це місце. Звідси дівчина насолоджувалася чудовим краєвидом.
Раптом зробилося дуже темно, і почав йти сильний дощ. Дівчина чекала на блискавку, щоб подякувати їй. І ось вона з’явилася на небі. Махнула своїм яскравим «хвостиком» і зникла. Так само як і дощ.

«Дівчино, Ви бачили, яка тільки що чудова блискавка була? Люблю спостерігати за нею. Вона немов заряджає енергією...» - Ірина почула приємний чоловічий голос. Озирнулася. І побачила високого сіроокого блондина. Він посміхався до неї, наче він її знав.

«Так, бачила. Це прекрасно! Блискавка надає впевненості в собі, розмальовує життя у яскраві кольори. Десь я Вас вже бачила…» - задумливо, ніби згадуючи, відповіла Ірина.

«Мабуть у снах…» - загадково посміхнувся незнайомець.
«Так, у снах. А звідки Ви знаєте?»
«Бо ти приходила до мене у сон. Мене звати Руслан. А тебе…»
«Ірина. Нарешті ми зустрілися в реальності…»

Автор: Юлія Краєва

 

Комментарии

Add comment


Security code
Refresh

Комментарии ВКонтакте

Комментарии Facebook

Видео по теме

Яндекс.Метрика