На этот вопрос, у тебя, дорогой читатель, может быть свой ответ...
А могут быть и вопросы: «Зачем мне вторая половинка? Как ее найти? Кто должен искать: я или моя вторая половинка? И в том же духе…»
Позволь мне поделиться с тобой своей историей.

Я влюбилась в своего одноклассника. Его звали Роман. Он был красивый, высокий, стройный, играл волейбол. А его глаза с бровями просто сводили меня с ума. Он был капитаном мужской волейбольной команды. Я хотела постоянно его видеть, и поэтому записалась в секцию по волейболу.

„Дякую. Тобі теж!” – прийшло повідомлення на Катін телефон. Від кого? Написано від Сергія...

Він, як завжди вихований, прислав відповідь на Катіне повідомлення з привітанням Днем Валентина. Колись це було їхнє свято. Але це вже у минулому. Сергій має нову дівчину, таку саму спокійну і вродливу як Катя. А Катюша – в пошуках свого милого, коханого. Вже минуло пів року, як вони з Сергієм не зустрічаються. І за цей час у Каті ні з яким хлопцем не було ніяких стосунків.

Його спроби піднятися були марними. Тіло його не слухалося. Ні, він не був п’яним. Хлопець був спустошений морально.

Дівчина, з якою він зустрічався 3 роки, сказала йому: «Вітюша, ти хороший хлопець. Але я зустріла Олега. Я вже зустрічаюся з ним два місяці…»
«Світлано, що ти таке кажеш? Ми з тобою зустрічаємося вже три роки і планували поєднати свої долі. Я ж тебе одну кохаю!»

Ірина любила спостерігати за блискавкою, яка рухалася хаотично. Дівчина немов отримувала заряд енергії від споглядання на таке явище природи.

Наступного дня їй вдавалося переробити багато справ, які б вона робила тижнями. Тому блискавку Ірина любила і чекала з нетерпінням.

Щастя - це коли поруч є кохана людина, коли є кусок хліба, коли є власний дім, коли...

Цей перелік можна продовжувати і продовжувати. Бо кожна людина сама визначає для себе, коли вона щаслива, і що для цього їй треба, щоб такою бути.

«Ким ти хочеш стати, коли виростеш?» - запитує батько у свого сина.
«Космонавтом» - син відповідає. «Неодмінно» - батько посміхається.
«А ким ти хочеш стати, коли виростеш?» - цікавиться мама у своєї доньки. «Вчителькою, як ти» - відповідає донька.

Сьогодні повсюди можна почути: «З цією кризою життя немає, грошей немає, а ціни ростуть… Як його жити? А може краще сказати: «вижити»?»
Здавалося б в такі скрутні часи - сиди вдома, економ на всьому, і не витрачай гроші ні на що. Можна недоїдати, носити старий одяг.

Але виявляється, що людям просто необхідно побільше оптимізму. Коли людина живе і радіє тому, що має, то їй легше буде вижити під час кризи, запевняють психологи.

Я всю жизнь помню твои слова. Ты мне говорил, что хотел повеситься на дереве, когда я тебе сказала, что не могу больше с тобой встречаться. Просто чувствовала, что не могу тебя обманывать, закончились тогда наши отношения.
И  просила Господа, чтобы тебя оберег, и чтобы ты этого не делал…
Мне было самой долгое время больно.